Упродовж дня час від часу ловлю одним вухом різноманітні коментарі нардепів та політологів щодо сьогоднішнього ухвалення в першому читанні проекту Виборчого кодексу. І черговий раз задаюся питанням: якого біса ви, хлопці й дівчата, розказуєте щось про те, чого не читали, в очі не бачили й навіть дуже скромного представлення у Раді не слухали? Чи це вже наша типова практика – аби лише триндіти на тему. Усе залежить, чи ти за, чи проти.

Найбільше, щоправда, говорили ті, хто аж до втрати здорового глузду «за», вони й понаприписували новому проекту купу таких наслідків, на які там навіть натяку нема. Дуже вже старалися члени Самопомочі, мабуть, щоб компенсувати те, що самі нічого не зробили для написання та реєстрації такого акту. А ще дуже активними «і словом, і ділом» були оппоблоківці. А це вже насторожує.

Вже почув, що тепер у Раді, навіть у п’ятницю не буде порожніх крісел. Що має новий закон до депутатської й внутріфракційної дисципліни? Прямий вплив виборців? Та ж сьогодні найгіршими прогульниками є якраз мажоритарники, які ніби то найближчі до виборця. Якщо дещо не міняти в Регламенті й законі про статус нардепа, то новий закон лише ослабить дисципліну.

Ще почув «одкровення», що цим законом заборонена дорога телевізійна та зовнішня реклама. Прочитав відповідні статті в першій, загальній частині кодексу – повна єрунда. Там усе майже так само, як і в діючих законах, нема якихось нових обмежень. Є чудові норми, які мали б зупинити зловживання «джинсою» та прихованою рекламою, але ж це саме й зараз маємо, а обходять так, аж гай гуде… Тому чогось особливо епохального в загальних процедурах та чистоті виборчого процесу в кодексі фактично нема. Хоча може це криється десь у тих статтях, яких я ще не встиг перечитати.

Хоча загалом у цій частині законопроект більш-менш адекватний. Добре, що нарешті почали кодифікувати законодавство, зокрема й у сфері виборчих процедур. Але є в ньому й значні проблеми. Перше – це те, що його голосують наосліп. Тобто, проект занадто великий і складний для середньостатистичного нардепа. Абсолютна більшість з них подібного об’єму текстів ніколи в житті не читали. В ньому 588 статей на 437 сторінках. (Сам сьогодні зміг прочитати лише частину щодо виборів Верховної Ради та епізодично блок із загальними положеннями й лише дещо про президентські вибори) А це означає, що проект кодексу голосують виключно за принципом політичної доцільності, навіть не думаючи про зміст самих правових норм.

Наступна проблема – проект уже сам по собі застарів ще до свого ухвалення. Розробляла кодекс група науковців і експертів, очолювана колишнім нардепом Юрієм Ключковським ще в позаминулому скликанні, ледь не десять років тому. Нові автори (Парубій, Черненко, Ємець) та їхні консультанти дещо спробували модернізувати, але доволі поверхово й епізодично. Про це дуже критично говорив Руслан Князевич, посилаючись на численні застарілі норми, які вже на десять років відстали від сучасності та актуального стану законодавства. А треба ж розуміти, що ряд прогресивних законів, які були прийняті, чи модернізовані вже в останні роки, цим законом скасовуються. Виникає ряд втрат і негативних трансформацій.

Усе це можна виправити до другого читання, але й тут будуть проблеми. Найперше, доведеться деколи трохи переступати через регламент, хоча це вже звично. А от те, що окрім 2-4 тисяч прогнозованих і дуже об’ємних правок комітету доведеться ще й суттєво корегувати текст редакції першого читання – це вже проблема. Бо я добре уявляю, як виглядає ця робота на практиці. Нардепи формально проголосують за те, що їм підготують, а в апараті людей, щоб це все якісно опрацювати, просто не вистачить. А закон має набути чинності вже з 1 січня 2018 року, що й так виглядає не надто реалістично. Тому є загроза, що в сухому залишку отримаємо дуже сирий закон, який доведеться ще правити в наступні роки, в тому числі «з коліс» перед виборами.

Читайте также: Принятый избирательный кодекс грозит федерализацией Украины

Ще одна проблема – чисто суб’єктивна. Адже Рада досі не спромоглася дійти компромісу щодо нового складу ЦВК, а в розділі, який повністю заміняє нинішній закон про ЦВК, відновлена норма, яка діяла до березня 2014 року. Згадайте, тоді нардепи, щоб не зірвати вибори президента, усунули з закону норму, якою члени комісії, термін повноважень яких закінчився, не могли брати участі в прийнятті рішень комісії. Тепер це обмеження відновлено, що, звичайно ж, правильно.

Однак, якщо Рада не розворушиться й не обере новий склад ЦВК, то в день набрання чинності цим законом увесь діючий склад стане нелегітимним (сьогодні він давно втратив суспільну й моральну легітимність, але залишається цілком законним, тому може виконувати свої щоденні функції). А з першого дня дії нового закону на ЦВК вже покладаються чіткі імперативні функції, які вона має виконати в трьохмісячний термін. Тому щось треба робити. Найкраще – таки обрати нових членів комісії.

Ще одна проблема, яка може випливти з «революційних» норм закону про регіональні виборчі списки – це певні передумови до регіоналізації та наростання автономістських настроїв. Звичайно, усе буде залежати від доброї волі партій, які формуватимуть виборчі списки й вести регіональні агітаційні кампанії, але є побоювання, що більшість з них почнуть «гратися з вогнем» — щоб здобути дешеву популярність, заграватимуть з регіональними елітами та гратимуть на образах щодо протиставлень Київ-регіони.

А ще ж буде другий поверх – боротьба в самому регіональному списку партії, де доля окремого кандидата залежатиме від того, наскільки його виділять із загального списку однопартійців місцеві мешканців. Побоююся, що тут перевагу здобуватимуть не наймудріші й тим більше не найпоміркованіші, а якраз безвідповідальні крикуни. До того ж, прагнучи результату будь-якою ціною, деякі партії саме таких і набиратимуть до регіональних списків.

А в наслідку отримаємо добряче розбурхані місцеві громади. В тих, які й так схильні до сепаратистських ідей, цей процес може стати загрозливим. У самій же Раді буде нова загроза – зрощення таких регіональних груп із різних партій. Особливо, коли внутрішня партійна дисципліна недостатня або партійні лідери потурають таким тенденціям, їхні члени можуть поступово все глибше інтегруватися в міжфракційні регіональні об’єднання, які при нинішній системі є лише епізодичними функціональними елементами, а при регіональній можуть стати реальними центрами генерування автономістських настроїв. І знову нагадую, що за цей кодекс дуже охоче голосував Оппоблок та якось аж надто ірраціонально його нахвалює. Може якраз у загрозах автономізму тут «собака зарита»…

Це поверховий перелік деяких проблем проекту Кодексу, принаймні у частині виборів до Верховної Ради.

ПОДЕЛИТЬСЯ